«Здобудеш Українську державу або загинеш у боротьбі за неї»

«Здобудеш Українську державу або загинеш у боротьбі за неї»
(До 115 річниці від дня народження Івана Габрусевича)
                                                                             „Кожна ідея мусить витримати пробу смерти…”.
                                                                                                                                              І. Малюца. 
                                                  З виступу на судовому процесі проти ОУН у Львові 1936 року.    
 

Іван Габрусевич був третьою дитиною у сім’ї священика Северина Габрусевича, який після закінчення Львівської семінарії 1892 р. одержав парафію у мальовничому селі Ольховець (сьогодні Вільхівець) недалеко від Бережан. У метричній книзі церкви св. Іоана Хрестителя у Вільхівці, яка зберігається у Бережанському РАЦСі, є запис про народження Івана,   зроблений рукою батька 20 вересня 1902 р.
У 1905 році сім’я Габрусевичів переїжджає у с. Годів на Зборівщині, де о. Северин одержує нову парафію.

Іван Франко, його друга наречена та її доля

Іван Франко, його друга наречена та її доля

(до 160 річчя від дня народження Ольги Білинської)

 Світлій пам‘яті онука Ігоря присвячую

          Тема Івана Франка, його творчих доробків, громадсько-політичних стежок і доріг, особистісних колізій завше актуалізується у час підготовки та проведення ювілеїв Великого Каменяра. Не винятком була і 160 річниця.

          12 червня 2016 р. група львівських науковців – франкознавців та артистів виїхала до невеликого села на теперішній Бузеччині – Чішок (у часи І. Франка – Цішок). Що ж спонукало Р. Горака (власне він був ідеологом та організатором такого творчого «десанту»), на той час директора літературно-меморіального музею у Львові, затіяти таку неординарну поїздку? Для самих чішчан ця подія стала великим святом. До львівських науковців та митців приєднались і творчі сили із райцентру. Захід удався на славу (див. «Воля народу» 23.06.2016 р., №26).

         

«За тебе гину… Україно мила…»

Герої не вмирають!

Тарас Шах

«За тебе гину… Україно мила…»

 (До 110 річниці з дня народження Гриця Пісецького)

Світлій пам'яті онука Ігоря присвячую

З кожним новим поколінням віддаляються у часі події тих героїчних і трагічних 30-х рр. ХХ століття. Героїчних, бо поборені мілітарно у визвольних змаганнях  1918-1920 рр., українські патріоти  не змирились із втратою державності і продовжували боротьбу. Свідченням того є утворення вже у 1920 році Української військової організації (УВО) та конкретні кроки діяльності, які відповідали її назві. УВО існувала в умовах підпілля – націоналісти не визнали ні польської, ні радянської окупації. Головний фронт боротьби розгортався на теренах Східної Галичини, яку окупанти називали Малопольщею (Креси всходні).

Образки зі щоденника

                                                            

                                                                            Мово рідна, слово рідне...

Володимир Дідула

Образки зі щоденника

На подвір’ї одного підприємства побачив горобину – гарна, як налита молодиця, прибрана, обвішана густими кетягами, які вже запаленілися (на дворі червень).

Ловлю себе на думці: колись, розпочинаючи журналістську кар’єру, боявбися ужити  слово “паленіти”, бо воно видавалося тоді мені сільським, застарілим і взагалі, старався викидати їх з текстів і пам’яті, як непотрібні речі, а ними послуговувалися наші баби-діди, односельці. Тепер же відшукую їх у закапелках пям’яті, як дорогоцінні перли, обтираю від пороху забуття й зневаги і ласкаво запрошую до своїх текстів, як поважних гостей, вставляю як прикраси...

До дієслова червоніти у нашій багатющій мові можна поставити синоніми: паленіти, красніти, багряніти, рум’яніти, рожевіти, займатися, запалюватися, зашарітися... Такі слова збагачують мову письменника, журналіста, філолога, додають письму вишуканості, витонченості, філігранності, демонструють різні відтінки і мови, і змісту.    

Володимир Дідула, український журналіст, художник, письменник, член національної спілки журналістів та письменників України, головний редактор часопису Золочівської районної ради “Народне слово”