четвер, 12 серпня 2021 р.

Український патріот - Лицар-Командор Ордену св. Сильвестра Папи

Український патріот - Лицар-Командор Ордену св. Сильвестра Папи.

                    (до 130-річниці з дня народження Степана Шаха)

У кожного своя доля…

Т.Шевченко

Галичина, як частина української етнічної території з 1772 року потрапила у сприятливе політично-економічне та культурне середовище ніж основна частина України, яка залишилась під російською займанщиною з її азіатсько-тоталітарною системою управління та визиску. З часом Австрія (з 1867р.  Австро-Угорщина), як центрально-європейська держава, в силу загальноєвропейських змін, трансформувалась у конституційну монархію, у якій діяв закон. Русини (українці), як один із народів, що були у складі держави Габсбургів, мав можливість переймати кращий досвід інших слов’янських етносів, що жили поруч, у розбудові національно-культурницьких та кооперативних організацій, а з часом і політичних партій, які, хоч ще всидливо, але почали обговорювати ідеї можливого самостійництва.

Отець Тома Дуткевич: сто років пам’яті

 Отець Тома Дуткевич: сто років пам’яті

(До річниці смерті пароха с. Цішки Золочівського повіту)

Усі бо ті, що їх водить Дух Божий - вони Божі.

                        З послання Апостола Павла до Римлян

Кінець ХІХ - поч. ХХ ст. у житті українського галицького села вніс ожвавлення: ведення господарки ще залишилося архаїчним, але у громадсько-політичному та релігійному появилися нові віяння: організовуються кооперативи, будуються громадські шпіхліри (комори), появляються просвітницькі і спортивно-руханкові структури, шкільництво стає невід’ємною частиною життя сім’ї. В село проникають і ворожі віяння- москофільство. Ця привнесена суспільна хвороба стає загрозою національної свідомості, яка набирає актуальності. «Головна загроза українського народу, - оцінював рівень духовно-інтелектуальної небезпеки-митрополит Андрей, - язва москофільства». У справі боротьби з москофільством (або сприяння йому), головна роль належала парохам, які були у постійному контакті з вірними та мали незаперечний вплив на них.

четвер, 22 квітня 2021 р.

КГСДУ Звернення до ПМ Трудо стосовно запропонованих сміливих ініціатив проти незаконнопї війни Росії

21 квітня 2021р.

Шановному Джастіну Трюдо Прем’єр-міністрові Канади 

House of Commons

Ottawa, ON K1A 0A6


 Шановний Прем'єр-міністре!


Звертаємося до Вас із великим занепокоєнням з приводу війни, яку з повним ігноруванням міжнародного права веде Росія супроти України.

Певну надію вселяють останні санкції, які США запровадили проти Росії, зокрема ті, що стосуються діяльності банків. Водночас віддаємо належне постійній підтримці Канадою України. Однак вважаємо, що цих заходів замало, щоб нейтралізувати злочинну діяльність президента Володимира Путіна. Його демонстративна зневага до усталеного світового порядку впродовж двадцяти років засвідчує, що недостатнє покарання за здійснювані ним злочини лише штовхає до реалізації нових агресивних планів.

субота, 20 березня 2021 р.

Лицар-Командор Ордену св. Сильвестра Папи. (до 130-річниці з дня народження Степана Шаха)

У кожного своя доля…
Т.Шевченко

Галичина, як частина української етнічної території з 1772 року потрапила у сприятливе політично-економічне та культурне середовище ніж основна частина України,яка залишилась під російською займанщиною з її азіатсько-тоталітарною системою управління та визиску . З часом Австрія ( з 1867р Австро-Угорщина),як центрально - європейська держава,в силу загальноєвропейських змін,трансформувалась у контитуційну монархію  у якій діяв закон. Русини (українці),як один із народів,що були у складі держави Габсбургів,мав можливість переймати кращий досвід інших слов’янських етносів,що жили поруч,у розбудові національно - культурницьких та кооперативних організацій,а з часом і політичних партій,які,хоч ще всидливо,але почали обговорювати ідеї можливого самостійництва.

пʼятниця, 5 березня 2021 р.

"ВІН ЗА УКРАЇНУ ГОЛОВУ ПОКЛАВ..." (До 100-ї річниці з дня народження Івана Керницького - «Крилатого»)

Пам'яті учасникам руху Опору, які загинули за свободу України у криївках Галичини та Волині.

Народ не може будувати своє майбутнє, якщо він забув про минуле.
Голда Меїр

Галичина як західна вітка українського народу після входження до Австрійської імперії розвивалась в умовах, які відрізнялись від імперських московських. На галицьких русинів (українців) впливали ті загальноєвропейські процеси, через які, як центральноєвропейська країна, проходила Австрія (з 1567- Австро-Угорщина). Окрім цього в імперії Габсбургів слов’янський елемент складав чималий відсоток. Русини-українці у своєму етнорозвитку мали можливість порівнювати, співставляти свійпоступ з іншими слов’янськими утвореннями, брати приклад. Чого не мали українці підросійськоїзайманщини.

Наприкінці першої половини ХІХ ст. галицькі русини в особі «Руської трійці» із своєю «Русалкою Дністровою» заманіфестували, що русини Галичини є народом, який зберігає історичну пам’ять і вона нагадує про спільну історію українців.

середа, 3 березня 2021 р.

« Бескид» - борець з когорти незламних (До 100-ої річниці з дня народження Кирила Якимця)


Якщо нація має героїв,які віддають життя в боротьбі за свободу – вона безсмертна.

Пам’яті Миколи Якимця, товариша з бродівського періоду життя. 

 

Кожна пригноблена нація має шанс на майбутнє,якщо вона бореться за нього. Межа такої боротьби – національна свобода, незалежна самостійна держава. Великий Тарас Шевченко розумів і закликав: «Борітеся – поборите», бо у «своїй хаті своя правда і сила, і воля». Українці, маючи настанови Батька, при історичній можливості починали цей нелегкий шлях: боролись, клали голови, зазнавали поразки і знову кидались до бою. Тільки у XX ст. тричі українці брались за зброю, щоб силою здобути незалежність. Поміж мілітарним супротивом змаг за волю набирав інших, більш,латентних форм, але він тривав. І нарешті  1991 року воскресла Україна! Густо зрошена кров'ю нації відродилась на уламках імперії. Проте боротьба триває і нині проти підступного, часто замаскованого ворога. Івідкритого також.

Найбільш драматична хроніка змагань припадає на 1939-1954 рр., коли бездержавна нація стала до зброї за незалежність протии могутніх імперій – СРСР та нацистської Німеччини. Боротьба була програна, але вона продемонструвала історичну тягкість змагань народу за свободу, стала безпрецендентним прикладом у світовій історії національно - визвольної боротьби, коли народ без держави створив армію, яка у підпільній партизанській боротьбі змагалась із двома мілітарними монстрами і, програвши цю боротьбу, виграли майбутнє – у горнилі цього надлюдського змагання заклалась героїчна мотенція народу, щоб знову вибухнути у вирішальний час.

вівторок, 9 лютого 2021 р.

Розмова з рієлтором Борисом Легкарем з Вінніпегу

Розмова з рієлтором Борисом Легкарем з Вінніпегу 


1) EzReklama Питання: Привіт Борис. Розкажи коротко про себе, та  чим  любиш займатися у вільний від роботи час.

1) Борис Відповідь: Доброго дня. Мене звати Борис Легкар. Я є родом з міста Дрогобича, що на Львівщині. Після закінчення школи, я вступив до Львіьського технікуму сільського будівництва на відділення Цивільне та Промислове будівництво. Моє навчання, а це  була друга половина  80-х, припало на час, коли в Львові набував широкого розмаху рух за демократичні зміни та виступи проти тодішньої совєтської системи. Намагався не пропускати жодної демонстрації. Ми розвішували прапори, клеїли листівки, чергували на Клумбі (де тепер пам’ятник Шевченку у Львові). Саме тоді мені пощастило зустріти Чорновола, братів Горинів, Геля, подружжя Калинців та інших деседентів того часу. Львів, в якому мені довелось прожити значну частину свого життя, залишається моїм улюбленим містом дотепер. Закінчивши технікум, я почав працювати майстром на будівництві, та  через декілька місяців був призваний до армії. До речі, роки моєї служби (1990-1992), припали на час розпаду Радянської імперії та здобуття Україною Незалежності. Так сталося, що я приймав дві присяги. Перша, СССР, а друга вже Незалежній Україні. І  я пишаюсь, що мені випала честь служити в час коли зароджувалась Українська Армія. Після демобілізації пішов працювати в бізнес, потім робота у будівельній компанії майстром.. В моїй родині були вчителі, лікарі, інженери та юристи. Власне мій дядько Олександр Швець, був надзвичайно фаховим адвокатом, та тим авторитетом на якого я хотів бути подібним. Саме тому моє рішення було вступити на юридичний факультет  Волинського Національного Університету імені Лесі Українки. Важкі роки навчання і ось, я став юристом! Ще під час навчання, я підробляв, надаючи юридичні консультації. До речі Саша, брав активну участь у Революції Гідності у 2013-14 роках. Пізніше,