Автор: Галина Кравчук, Вінніпеґ, Канада
Українська музика вразила західний світ своїм ентузіазмом, безпосеред- ністю і майже релігійною відданістю мистецтву (The Winnipeg Tribune)
Український національний хор під орудою всесвітньо відомого українського дириґента Олександра Кошиця припинив своє існування у1924 році. Зі слів самого Маестро, все почалося в Гавані (Куба) після спроби співаків страйкувати через неоплачені 10 днів концертів. Іншими причинами були непорозуміння та сутички між хористами, непристойна поведінка окремих співаків, постійні конфлікти з імпресаріо Максом Рабіновим, а також фальсифіковані, принизливі та провокаційні відомості в пресі (це робилося не без впливу русофілів і московської агентури) про хор, диригента і хористів тощо. Крім того, деякі співаки, заманені обіцянками добре оплачуваної роботи та мріями про славу, хотіли розпочинати свої кар’єри самостійно – без Рабінова і без Кошиця. Плачевним наслідком було те, що всі, включно з дириґентом, залишилися і без праці, і без грошей на прожиття…
Після цілого року безробіття Маестро підписав новий контракт з Рабіновим, директором заснованого ним Американського інституту оперного мистецтва (Stony Point, New York). Кошицеві було доручено набрати до Американського хору (The Stony Point Ensemble) співаків і підготувати їх до гастролей, які мали розпочатися у серпні 1925 року. Планувалося дати 100 концертів протягом 15 тижнів.Нелегкою була праця із зібраними поспіхом йне досвідченими у хоровому співі людьми, які не знали Кошиця та його манери дириґування. Великою перешкодою для нього була англійська мова. Незважаючи на це, він був задоволений тим, як посувалася робота з новим хором. Тішила його і можливість заробити грошей, щоб оплатити дорогу додому. В листі до Беневських, датованому 5 жовтня 1925 року, він зізнається: «Єдина надія, яка тримає мене живим і дає сили жити, це відвідати свою батьківщину перед смертю, побачити моїх дорогих друзів, мій коханий Київ, мою ріднуУкраїну...» (О. Кошиць. Листи до друга. 1904-1931. Київ, 1998. – С. 40-51). Більш того, він навіть планував придбати садибу в Богуславі (Київська область) разом із братом Федором (Лист від Федора, датований 24 жовтня 1925 р.//Архів Осередку української культури й освіти у Вінніпезі. 184 Alexander Ave, Winnipeg, MB, Canada).
