Автор: Неля Бабій
Ефективна грошово-кредитна політика можлива за умов існування розвиненої фінансової та банківської систем, стабільної національної грошової одиниці, високого ступеня довіри населення до заходів уряду, політики органів грошово-кредитного регулювання тощо.Іншими словами, повинна існувати розвинена інституційна база. Проте у сьогоднішніх важких кризових умовах актуальним є дослідження механізму зменшення частки іноземної валюти у грошовому обігу країни.
«Долар – це наша валюта, але ваша проблема», – заявив 1971 року міністр фінансів США Джон Коннеллі європейським чиновникам, незадоволеним стрімкою девальвацією американської валюти. У 2009-му році деякі українські компанії, банки та домогосподарства на власних кишенях відчули всі примхи курсової залежності, масштаби та ризики якої для суб'єктів вітчизняної економіки є набагато суттєвішими, ніж здається на перший погляд.
Доларизація економіки спричиняє підвищення ризиковості середовища та проявляється через втрату доходів від сеньйоражу й інфляційне фінансування дефіциту державного бюджету. Крім того, високий рівень доларизації зумовлює:
1) зростання чутливості обмінного курсу до змін грошової пропозиції;
2) додатковий тиск на золотовалютні резерви країни внаслідок виникнення потреби у проведенні валютних інтервенцій НБУ;
3) зниження дієвості облікової ставки як інструменту регулювання грошової маси;
4) посилення чутливості структури й обсягів грошової маси до коливань обмінного курсу національної валюти й девальвації очікувань.
Також треба зауважити, що високий рівень доларизації може призвести до погіршення якості балансів банківських установ при знеціненні національної валюти, в разі наявності в цих установах значних обсягів валютних запозичень, що мало місце в Україні при поглибленні фінансової кризи.
Наявні ризики високого рівня доларизації зумовлюють потребу в оцінці його динаміки в Україні й узагальненні заходів, спрямованих на мінімізацію можливих негативних наслідків.
У 2004-2008 роках Україна «купалася в доларах» – за офіційними даними, обсяг іноземних інвестицій за цей час зріс на $35,7 млрд, зовнішні запозичення держустанов і приватного сектору – на $79,4 млрд, а міжнародні резерви НБУ – на $26,4 млрд. [2].
До 2007-го року регулятор оцінював приріст готівкових доларових заощаджень українців як незначний, але згодом констатував, що лише в 2007-2008 роках домогосподарства накопичили $25,8 млрд. Хоча реальні й офіційні цифри істотно різняться. Наприклад, річний обсяг грошових трансфертів українських заробітчан, за підрахунками НБУ, в 2004-2007 роках становив лише $200-400 млн, тобто $55-115 з розрахунку на одну особу (за оцінками Міжнародної організації міграції, до 3,5 млн. українців працюють за межами країни). Проте цілком очевидно, що насправді доходи заробітчан були значно вищі.
Така ситуація зумовлена не лише істотним падінням курсу гривні, а й підвищенням попиту на валюту через бажання громадян зберегти свої заощадження й уникнути їх надмірного знецінення. Запровадження цільових валютних аукціонів та інших заходів, спрямованих насамперед на стабілізацію обмінного курсу гривні та запобігання загостренню фінансової кризи, сприяло поступовому зниженню рівня доларизації з початку 2009 року.
Значна частка іноземної валюти у грошовому обігу зумовлена також збільшенням кредитів в іноземній валюті. Так, починаючи з лютого 2007 року частка кредитів, наданих у валюті, сягнула 50,5 % і відтоді практично не знижувалася.
Варто зазначити, що нарощенню обсягів кредитування в іноземній валюті сприяли значно нижчі та стабільніші процентні ставки за цими ресурсами, які в умовах досить тривалого утримання курсу гривні та часом його ревальвації формували відчуття ефективнішого, дешевшого й надійнішого залучення коштів. Тобто, відбувалося перенесення валютного ризику на кредитний.
Відповідна динаміка простежується й за депозитами в іноземній валюті, проте їх частка в загальній структурі залучених депозитів значно менша, ніж за кредитами. Середнє значення частки залучених депозитів у валюті за період дослідження становить близько 36 %.
Зараз валюта, що раніше перебувала у межах банківської системи, частково перейшла в систему готівкових розрахунків. Малий і середній бізнес дедалі активніше використовує долари як платіжний засіб, а населення – як чи не єдиний інструмент заощадження. «Якщо в країні в обігу кілька валют, то й влада не одна. Довіряючи американському долару більше, ніж гривні, населення фактично довіряє владі США. А це означає, що повноцінної держави Україна не існує», – резюмує Олександр Сугоняко.
Таким чином, висока доларизація спричиняє загостренню фінансової кризи, тож існує нагальна потреба в застосуванні як негайних, так і середньострокових заходів, спрямованих на зниження валютного ризику шляхом зменшення насиченості ринку іноземною валютою до тих меж, за яких забезпечуватиметься ефективне монетарне регулювання, чого можливо досягти адміністративними або ринковими методами.
Серед адміністративних заходів спрямованих на зниження рівня доларизації вітчизняної економіки можна виділити такі:
1. Обмеження рівня кредитування в іноземній валюті із запровадженням заборони на такий вид кредитування для фізичних осіб, які не займаються підприємницькою діяльністю.
2. Встановлення більш жорстких правил діяльності банківських установ, пов’язаної з іноземним капіталом на вітчизняному ринку.
3. Посилення нормативів обов’язкового резервування за депозитами в іноземній валюті.
4. Недопущення надмірного зростання зовнішніх запозичень, які збільшують загрозу настання фінансової кризи внаслідок існування значного валютного ризику.
Зниження рівня доларизації ринковими методами можливе тільки за умови відновлення довіри до національної грошової одиниці, що досягається шляхом забезпечення стабільності гривні і прогнозованості державної політики. Основним фактором зниження рівня доларизації є сталий економічний розвиток країни, забезпечити який можливо лише в умовах злагодженої роботи всіх гілок влади й усунення публічного протистояння політичних сил.
Для формування позитивних наслідків суб’єктам ринку також варто запровадити низку заходів, зокрема такі:
- усунення розбалансування валютної структури активів і пасивів банківських установ;
- узгодження термінів і обсягів залучених банківських ресурсів та коштів, спрямованих на збільшення кредитування виробництва.
Експерти вважають, що успішну дедоларизацію економіки провели Ізраїль, Польща, Чилі та Єгипет. Цим країнам не довелося використовувати жорсткі методи для зменшення залежності національної економіки від іноземної валюти. Дедоларизація була результатом м'якої антиінфляційної політики та розвитку фінансових ринків. Зокрема, в цих країнах сформували ринок облігацій, деномінованих у місцевій грошовій одиниці, запровадили диференційовані норми резервування для банків залежно від валюти кредиту. Крім того, було посилено державний контроль за дотриманням вимог до покриття ризиків під час залучення фінустановами зовнішніх запозичень. Для зниження курсових ризиків кредити спрямовували переважно у сектори, що заробляли валюту. В Ізраїлі та Чилі запровадили індексацію відсотків за депозитами в нацвалюті (коригування на інфляцію), а в Польщі та Єгипті – підвищили ставки за банківськими вкладами.
Як бачимо, успішний досвід країн, які проходили примусову дедоларизацію економіки міг би стати в пригоді для українського уряду.
Автор: Неля Бабій
Вперше опубліковано тут, 14 жовтня 2010 року
http://stattitablohy.ezreklama.com/Biznies-Iekonomika/2356-probliemi-doarizatsiyi-iekonomiki-ukrayini-ta-shliakhi-yiyi-podolannia.html
