Отець Тома Дуткевич: сто років пам’яті
(До річниці смерті пароха с. Цішки Золочівського повіту)
Усі бо
ті, що їх водить Дух Божий - вони Божі.
З послання Апостола Павла до Римлян
Кінець ХІХ - поч. ХХ ст. у житті українського галицького села вніс ожвавлення: ведення господарки ще залишилося архаїчним, але у громадсько-політичному та релігійному появилися нові віяння: організовуються кооперативи, будуються громадські шпіхліри (комори), появляються просвітницькі і спортивно-руханкові структури, шкільництво стає невід’ємною частиною життя сім’ї. В село проникають і ворожі віяння- москофільство. Ця привнесена суспільна хвороба стає загрозою національної свідомості, яка набирає актуальності. «Головна загроза українського народу, - оцінював рівень духовно-інтелектуальної небезпеки-митрополит Андрей, - язва москофільства». У справі боротьби з москофільством (або сприяння йому), головна роль належала парохам, які були у постійному контакті з вірними та мали незаперечний вплив на них.
Тепер після завваг щодо ролі і
місця священника у житті сільських галицьких громад кінця ХІХ-поч.ХХ ст.,
перейдемо до основної мети писання. У розпал жнив, у п’ятницю, 1921 р. моє
родинне село Чішки (в той час Цішки) облетіла сумна звістка, - помер о.Тома
Дуткевич, парох села. Отець Тома вірою і правдою служив громаді села 42 роки,
ревно виконував обов’язки душпастиря, був батьком і порадником для своєї
пастви, беріг її від усякого зла, не дав москвофілам посіяти розбрат, твердо
стояв на національних позиціях і так наставляв громаду.
Згідно архівних документів 7
грудня 1879 р. о. Тому Дуткевича, родом з Перемищини, введено на посаду
дійсного капелана у с. Цішки (з1885-парох у цьому ж селі). За час своєї
душпастирської праці у Цішках о. Дуткевич завоював повагу, пошану й авторитет
не тільки у цішчан, але у ширшої галицької громади. Ось як характеризує о. Тому
парох із сусідніх Підгорець о. Осип Пристай: «До найрухливіших в Олеському
деканаті належав о.Тома Дуткевич, парок в Цішках. Він і його дружина були дуже
поважні, освічені і гостинні люди. О. Дуткевич був ініціатором першого
галицького хліборобського товариства. На сходинах священників піддав о. Дуткевич
думку, що слід би оснувати товариство, яке ширило б серед селян замилування до
садівництва, пасічництва, до виробу овочевих напитків і питного меду та до
плекання ярини. І так в рр. 1895-1897 постає перший «Сільський Господар» в
Олеську і дає почин до могутньої сільськогосподарської організації, яка згодом
сіткою своїх місцевих кружків покрила цілу нашу Галичину…» (Див. Пристай О., о.
з Трускавця у світ хмародерів.- Львів; Нью-Йорк, 1935.-т ІІ.-с 162).
До тексту о.Пристая слід внести
корективу: Довідник
з історії України, що побачив світ у Київському видавництві «Генеза» 2001 р., подає іншу дату
заснування. «Сільський господар» - українське господарче товариство у
Галичині засноване 1899 р. у м. Олеську Золочівського повіту священниками
о.Томою (голова т-ва до1908) і о. Юліаном Дуткевичем з метою захисту
інтересів та поліпшення добробуту селян шляхом підвищення продуктивності
с-г угідь» (с.753). Уже цей факт ролі о.Томи в організації «Сільського
господара» вартує того, щоб його ім’я не було забуте не тільки в Чішках, Олеську
чи Золочеві, але й в усій Галичині.
З давніх-давен у с.Цішки (Чішки) була
церква св.Пророка Іллії. На час перебування на парафії о. Т. Дуткевича
існувала дерев’яна церква 1701 р. побудови. Була дуже цікава
з точки зору архітектури, але час брав своє. Під час душпастирської
служби у селі постало питання: ремонтувати стару дерев’яну церкву, чи
будувати нову, цегляну. Думки громади розділилися, але вирішальне слово було за
священником. Почали будувати нову. Основним фундатором церкви був о. Т. Дуткевич
та сільська громада. 1902 р. з Божою допомогою задум реалізований,
церква архітектора В.Нагірного була освячена і зберегла назву св.Пророка Іллі.
Стара дерев’яна була розібрана у 1908 р. за згодою консисторії.
З приводу будівництва церква у
селі довший час існувала майже легенда про поїздку о.Томи
до цісаря у Відень за дозволом спорядження переїзду через залізничне
полотно до Чішок. Значна частина громадських угідь після побудови залізної дороги
Львів-Броди (поч.
60р. ХХ ст.)
залишилась поза доступом, не було переїзду для села. Цеглу для церкви виробляла
громада на такій місцині, що її треба було перевозити через залізничне полотно.
Цісар дозволив (переїзд до села проіснував до кінця 50-х рр. ХХ ст.- Т.Ш.).
Отець Тома належав до священників
народовецької орієнтації, користувався повагою не тільки селян, був
авторитетний серед церковного кліру, належав до товариства
Св.Апостола Петра, неодноразово відзначався митрополичою консисторією, зустрічався з
Митрополитом Андреєм, листувався з ним. Проводячи катехізацію дітей у цішецькій
школі о.Т.Дуткевич добре знав кожну дитину, їх інтелектуальні можливості. Батькам
здібних хлопчиків рекомендував посилати дітей до гімназії, деякі з них послухали
душпастира і віддали синів на подальшу науку: шестеро хлопців за спонуканням отця
здобували не тільки гімназійну освіту, але й вищу. За часів Австрії: для
невеликого села таке число гімназистів було досить поважним (у 1890 р. у Цішках
проживало 826 греко-католиків - Т.Ш.).
Наполеглива душпастирська праця
о. Дуткевича
в Цішках не була даремною. Шематизми церковні за 1902 р. подають відомості про
існування в селі читальні «Просвіта» із 54 членами, споживчої кооперативи на
дольовій участі селян. У селі був побудований шпіхлір (громадська комора). Через
залучення до просвітницької та громадської праці селян сформувалося
національно-свідорме ядро громади, вплив москвофільства був мінімальним (при відступі
московських військ із Галичини влітку 1915 р. з Цішок до Росії виїхало шість
осіб, а із сусідніх Чехів (тепер Лугове) 175 на чолі із парохом
К.Загайкевичем).
Значну національну свідому роботу
провели священники Олеського деканату, зокрема й о.Т.Дуткевич при підготовці до
святкування 100 річниці від дня народження М.Шашкевича, зокрема при збиранні коштів
на будівництво Пам’ятного
хреста Будителеві на Підлисецькій горі. Цішецький парох був одним із членів
ширшого комітету по вшануванні пам’яті М.Шашкевича. Парохіальний цішецький хор у
складі зведеного хору виступив на святі при відкритті пам’ятного знака (хреста)
на Підлисецькій Білій горі.
Ще до подій пов’язаних з участю
о.Т.Дуткевича у відзначенні сотового ювілею М.Шашкевичу у
1911 р., цішецький парок відбув подорож до Святої землі, публікація
вражень у 1899 р. його «Подорож до Іерусалима» опубліковано у Коломийському
виданні І. Брука,
були доступні для всіх галичан, які цікавились цією тематикою.
Була б дещо неповною розповідь про о.Т.Дуткевича, якщо упустити його «Перехресні стежки» з І. Франком. Перша перехресна стежка пов’язана із візитом І. Франка до цішецької вчительки О. Білинської, у яку поет був закоханий. Будучи в Цішках, І.Франко відвідав пaроxа, користувався його бібліотекою, вів розмови. Знайомство з вчителькою О. Білинською, мабуть з вини І.Франка, закінчилось недобре, вони розлучились. І отець, і їмость осудили такий поступок Франка, тому склалась недобра думка про нього. Пізніше о.Т. Дуткевич відкрито виступив проти поета в пресі. Так 22 листопада 1897 р. у газеті «Душпастир» був надрукований лист о.Томи Дудкевича щодо літературної діяльності поета, яка, на думку автора носила антирелігійний характер. Він закликав редакцію «Літературно-наукового вісника» не включати у склад редакції І.Франка. Редакція «Душпастира» подала свій коментар на опублікованого листа о.Т. Дуткевича. У коментарі редакція стала на позиції цішецького пароxа, підтримавши його думки. На жаль, автор не володіє інформацією про те, як «Науково-літературний вісник» відреагував на заклик о. Дуткевича. ( І.Франко був членом редакційної колегії вісника впродовж 1898-1905 рр.)
Чотири покоління чішчан у більшій
чи меншій мірі зберігають пам’ять про о.Тому Дуткевича як про доброго пастиря
, який упродовж свого життя дбав про добро громади, її духовний стан. Схиляю голову
перед пам’яттю великого душпастиря і цією статтею, засвідчую свою глибоку
повагу.
Тарас Шах, історик, член УВАН у Канаді, 15.07.2021 р.
