Машерують Стрільці Січовії у кривавий тан, Визволяти наших українців з московських кайдан...
Від 24 лютого 2022 року, відколи московська орда знову віроломно напала на мирні села та міста України, пісня «Ой у лузі червона калина...», одна з перших стрілецьких пісень, яка бере свій початок ще від часів козацтва, набула популярності не лише в Україні, а й у всьому світі. Пісня завжди була могутньою зброєю українців у боротьбі з віковічними ворогами і продовжує бути такою й сьогодні, у ХХІ столітті. Після поразки визвольних змагань «Червона калина» із колишніми вояками легіону Українських Січових Стрільців (УСС) знайшла й дорогу за океан.
У 1933 році за океан виїхав і колишній стрілець легіону УСС, ієромонах Чину Святого Василія Великого (ЧСВВ) Андрій Григорій Трух, автор останніх трьох строф пісні «Ой у лузі червона калина...» (детальніше про пісню та її творців можна дізнатися за посиланням: «ЦВІТ ЛЮБОВИ ДО ВКРАЇНИ, ЦВІТ “ЧЕРВОНИЙ”, “ЦВІТ КАЛИНИ”...»: http://stattitablohy.blogspot.com/2024/02/blog-post.html, а також у газеті Гомін України. № 10, 12 березня 2024).
Заокеанські українці зберегли для нащадків і для нашої історії не лише пам’ять і творчу спадщину о. Андрія Труха. У несприятливих умовах воєнного часу, незважаючи на розбіжність поглядів та інші труднощі, вони доклали всіх зусиль для того, щоб записати українські пісні на платівки. Запис було здійснено за порадою і за сприяння українського бізнесмена Мирона Сурмача, власника української книгарні «Сурма» у Нью-Йорку, яку вважали «неофіційним центром українців», і також завдяки маестро Олександру Кошицю, який свого часу часто відвідував цю книгарню.
У той час, коли було надзвичайно важко знайти співаків, Кошицeві з великими труднощами вдалося зібрати хор, записати 27 українських народних пісень, і цим, на його думку, «спасти від загибелі», хоч «одну краплину безодні цілого океану нашої пісні». 10 платівок українських пісень було записано у фірмі Сонарт, менеджером якої був Іван Марсіч – Sonart Record Corporation; Product Manager – John Marsich (М. Сурмач. Історія моєї «Сурми»: Спогади книгаря. Н-Йорк: Сурма, 1982. – С. 85-87).
Серед записаних – легендарна стрілецька пісня «Ой у лузі червона калина...» (Ukraine We Will Free) у майстерній обробці Кошиця для чоловічого хору. Додавши цьому твору поліфонічного звучання, він і довершив музичну основу автора мелодії Степана Чарнецького. На платівці не вказані імена авторів слів та музики, лише напис – патріотична пісня. Відомо, що цю пісню маестро виконував ще під час подорожі з Українською Республіканською Капелою країнами Європи (ДИНАМІКА СВІТОВОГО ІНФОРМАЦІЙНОГО ПОЛЯ У ДОЛЕНОСНІ МИТТЄВОСТІ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ УНІВЕРСУМ ДІЇ НАЦІОНАЛЬНИХ ПІСЕННИХ БРЕНДІВ: http://conference.nbuv.gov.ua/report/view/id/1595).
Оцифрований аудіозапис пісні «Ой у лузі червона калина...» є у вільному доступі за посиланням: Ukraine We Will Free:
Платівка із записом пісні «Ой у лузі червона калина…» – Ukraine We Will Free.
Вслухаючись у мелодію та слова забороненої десятиліттями пісні, тремтить не лише українське серце. Вона звучить як джерело віри, як пульс миру, який чути на всій планеті. Вона хвилює і зігріває душі тих, кому вона вже знайома, і тих, хто почув її вперше.
Американська серія платівок українських пісень, у якій «зафіксовано зразки майже всіх родів нашої пісні», вийшла у 1944 році під назвою Hear, Ukraine sing – «Слухай! Україна співає».
При кінці 1940-х років, уже після смерті Олександра Кошиця, фірма Сонарт перевидала серію українських пісень під тією ж назвою. Послухати весь альбом, і «Червону калину», можна також у YouTube за посиланням: Hear, Ukraine sing: Rus'-Ukrainian 33 1/3 rpm recordings, late 1940s. SONART 131. Hear Ukraine Sing–Alexander Koshetz: https://youtu.be/wtgq_SEfoVQ?si=Ip-dz7NEi1eswfQ7
Важливо відзначити, що перший аудіозапис пісні «Ой у лузі...» за океаном було здійснено у 1925 році Михайлом Зазуляком, українським артистом нью-йоркського оперного театру «Метрополітен-опера». Пісня у виконанні М. Зозуляка доступна у YouTube (Ой у лузі червона калина. Запис 1925 року (перший запис). Гімн Українських січових стрільців та УПА: https://youtu.be/UFYSUtJ4gV0?si=dVdOQEGfLBWBFa0d.
Хоч життєві дороги світлої памяті Олександра Кошиця та о. Андрія Труха ніколи не перетнулися, але остання земна адреса, де вони знайшли вічний спокій, дивовижно їх обох прихистила на сусідніх цвинтарях неподалік канадського міста Вінніпеґ.
В’їзд на цвинтар Пресвятої Родини (Holy Family Cemetery, 4355 Main St., West St. Paul, MB) та могила о. Андрія Григорія Труха, ЧСВВ (фотознімки автора).
Загальний вигляд склепу (мавзолею) на цвинтарі Ґлен Іден (Glen Eden Memorial Gardens, 4477 Main St, West St. Paul, MB) та стела, у якій захоронена труна з тілом Олександра Кошиця (фотознімки автора).
Галина Кравчук. Вінніпеґ, Канада
