Враження історика Тараса Шаха про книгуканадської дослідниці, уродженки с. Чішки Галини Кравчук «У чужій, далекій стороні...», яка в даний час проживає у м. Вінніпеґ. Книга була випущена кафедрою історії світового українства Київського національного університету ім. Тараса Шевченка у серії «Творча спадщина української діаспори»(Вишгород: ПП Сргійчук M. I., 2021). Пропонована історико-документальна розвідка базована на історичних фактах, архівних матеріалах, спогадах перших поселенців і відтворює історію переселення українців до Манітоби, першої провінції у канадських необжитих преріях. Передмову до книги написав доктор історичних наук, завідувач кафедрою історії світового українства Київського національного університету ім. Т. Шевченка, доктор історичних наук, професор Володимир Сергійчук. Автором післямови є заслужена журналістка України, переможець ряду міжнародних та національних телефестивалів, голова Спілки журналістів Київського державного телебаченн Галина Устенко-Гайдай.
ГОРТАЮЧИ КНИГУ…
Читаючи, ознайомлюючись із змістом доробку Галини Кравчук «У чужій, далекій стороні...», я одержав величезну цікавість нової інформації, яку «переварити» за одне читання було емоційно неможливо. Що не сторінка, то новизна про тихнаших перших русинів – галичан, які приїхали у зовсім чужий, як виявилось, ще й жорстокий світ. Він, той світ, забирав сили, здоров’я, дітей. Вони терпіли, терпіли, терпіли і освоювали канадські неужитки. Із боліт робили пасовища і поля. Терпілиморальні знущання від чужинців і своїх, від держави і сусідів. Все це міг витримати хіба галицький русин, який поступово, долаючи нелюдські труднощі, і з вірою в Бога, завойовував добре ім’я українця. Авторка висвітлила велику роль церкви у формуванні і громадянина Канади, і патріота-українця. Хижий оскал москвофільства завдав і завдає непорозумінь між братами як в Україні, так і на населеннях.
Підписуюсь під кожним рядком післямови Галини Устенко-Гайдай, яка подає об’єктивну оцінку значення праці «У чужій далекій стороні...» для пізнання українського сліду в історії освоєння їх у плодоносні ниви і окультурені пасовища,формування фермерства як невід’ємного соціально-економічного канадійського феномену. І на цій дорозі творення є і українські пам’ятники, але й українські цвинтарі.
Не можу оминути і не наголосити, що подана інформація про український слід у формуванні багатоликої Канади є значним і ці висновки підкріплені чисельною вагомою документальною базою. Це результат багатолітньої дослідницької праці авторки у інформаційному просторі Північної Америки.
Окремими рядками велика і щира подяка шановній п. Галині Кравчук, чішецькій патріотці за безцінні відомості про чішчан, які з біллю у серці залишали рідну землю і без надії на повернення. Але вони повернулись до нинішніх жителів і села і вихідців із нього завдяки авторці «У чужій далекій стороні...». Дуже вдячний за таку роботу, яка дуже потрібна і дуже мене тішить.
ТАРАС ШАХ, заслужений вчитель України, член УВАН у Канаді.
