четвер, 22 лютого 2018 р.

А потім пролунав постріл…


А потім пролунав постріл…

(До 70-ти річчя з дня загибелі Івана Керницького – «Крилатого»)

Ні кулі, ні гранати…

Зломити не змогли сталеву волю.

За свій народ, за нашу кращу долю

Пішли вони дорогою війни.

о. Ю. Ільків

        

      Галицько-Волинська частина України, навчена гірким досвідом 1939-1941 рр., готуючись, після Сталінградської поразки вермахту, зустріти новий прихід радвлади, тепер уже організовувалась мілітарно.  Восени 1942 р. формується УПА. Політичне керівництво рухом Опору в 1942-1944 рр. здійснювала ОУН, уже з позицій демократичного націоналізму в усіх питаннях суспільного життя. Це зробило можливим утворити в  рядах УПА  військові різнонаціональні вкраплення на фундаменті антибільшовизму.

В 10-х числах липня 1944 року війська 1-го українського фронту радянської армії прорвали оборону групи німецьких армій «Північ» і швидкими темпами ринули вперед, на Львів. Спроба німецького командування запинити більшовицький наступ під Бродами, не мала успіху. У так званому «Бродівському котлі» загинуло багато українців, які у формі вермахту, зброї СС намагалися зупинити, дати відсіч ворогові, що ніс Україні, особливо її Галицько-Волинській частині, ті пекельні жахи, які вона уже бачила наприкінці червня – початку липня 1941 року. Не вдалося. Частина вцілілих вояків дивізії «СС Галичина»  проривалась на захід, інша – в ліси, до УПА.

Із наближення фронту керівництво ОУН – УПА в особі генерала Т. Чупринки та його штабу, дало команду повстанським формуванням з якнайменшими жертвами рейдуючою тактикою просочуватись крізь фронт, щоб   опинитись у більшовицькому тилу для продовження боротьби, тепер уже із новим ворогом – комуно-сталінським.

 Для координації проти більшовицької боротьби було вирішено створити УГВР – Українську Головну Визвольну Раду, передпарламент. Де факто це сталося 11-15 липня 1944 р. Біля с. Недільна Самбірського району, тоді Дрогобицької області. Відбувся установчий збір. Із 20 членів-засновників УГВР членами ОУН (б), або УПА були 11. Всі інші створювали тло загальноукраїнської партійної єдності. Президентом  організації став К. Осьмак. Виконавчий орган УГВР, Генеральний секретаріат, очолив Р. Шухевич. ОУН (м) відмовилась від участі в творенні УГВР. ( Ю. Киричук. Український Національний рух 40-50 років ХХ ст.: ідеологія та практики. Добра справа. Львів, 2003, С. 166-167)

На кінець жовтня 1944 р. усі етнічні українські землі опинились в обіймах держави під назвою СССР.

В період німецької окупації склалась певна адміністративно - територіальна структура українського визвольного руху, яка ґрунтувалась на визначеній вертикалі: ланка – станиця – кущ – підрайон – район – повіт – округа. Ці структури підпорядковувались зверхникам: область, край, Провід ОУН. У боротьбі з новим ворогом, більш напористим,  підступним, хитрим, жорстоким, дволиким, у відповідній мірі видозмінювалась структура ланок визвольного руху.

Так наприкінці 1944 року змінилась структура ОУН, були усунені проміжні ланки, розформовані повітові проводи, утворено надрайонні. Структура керівництва проводів ОУН по всій вертикалі була однаковою. Провід складався з провідника, заступника провідника та референтів: військового, служби безпеки (СБ), пропаганди, господарки, зв’язку та ін. Впродож боротьби і ця структура також зазнавала змін у залежності від політичної та оперативної обстановки, конкретних завдань, рельєфу місцевості, наявності озброєння, кадрів тощо.

Для нанесення вирішального удару по УПА зимою 1944-1945 рр. радянсько-партійні органи УРСР спланували і провели військово-чекістську операцію по блокаді виявлених місць розташування повстанських відділів . «Червона мітла», так охрестили галичани цю операцію, завдала відчутного удару по національно-визвольній армії та підпіллю ОУН.  За радянськими офіційними даними впродовж 10-31 січня 1945 р. На теренах Львівщини вбито 771 і захоплено в полон 4732 повстанці. З повинною до органів радвлади зголосилось  4335 осіб (за:                 М. Романюк. Золочівська округа ОУН у національно-визвольному русі 1937-1953. Львів, 203 с. С. 197).

Натиск на визвольні структури набирав обертів. На початок весни 1946 р. радянській владі спільними зусиллями війсь НКВС, НКДБ, регулярних частин червоної армії, винищувальних батальйонів, контррозвідки, сексотів вдалося встановити тотальний контроль за кожним районом. Там були розміщені гарнізони НКВС та регулярної армії.

Весною 1946 р. провід ОУН приймає рішення про перехід УПА від форм переважно військової боротьби до підпільно- конспіративних дій. Такі кроки передбачали зміну тактики операцій – від участі більших мілітарних одиниць (курінь, сотня) до невеликих, але мобільних  груп (боївок). Мета – збереження власних сил для боротьби, що тривала. Несподівані удари із засідок, раптові наскоки на об'єкти ворога, проведення диверсій, нищення комунікацій, індивідуальний террор – далеко не повний перелік тактичних кроків боївок УПА та підпільників. Такі дії мали на меті тримати у постійному напруженні органи влади, силові структури, посіпак-посібників і зривати чи уповільнювати заходи по запровадженню радянських стандартів політично-ідеологічного, культурного та господарського життя, особливо на етапі підготовки і проведення виборів до Верховної радиСРСР 10 лютого 1946 р., Верховної ради УРСР 9 лютого 1947 р. та місцевих Рад у грудні 1947 – січні 1948 рр.

Під час «зимової блокади» 1945 року загинула частина членів проводів різних рівнів. Необхідно було провести  заміщення кадрів.

Одним із очільних учасників руху Опору на теренах Львівщини, зокрема Бібреччини, був Іван Керницький, 1921 року народження. Псевдо - «Крилатий».

У визвольну боротьбу він включився ще у 1940 році. Повноправним членом ОУН став після складання присяги на могилі відомого борця за волю України, сотника УГА, команданта УВО та керівника крайової екзекутиви на ЗУЗ Юліана Головінського (його могила на цвинтарі у с. Великі Глібович біля Бібрки).

 Людину непересічних здібностей, Івана Керницького, в скорім часі висувають на одного з очільників руху Опору на Бібреччині, звідки він родом (с. Підмонастир Бобрецького повіту). У 1942 році він стає районним провідником ОУН, у1943 році «Крилатого» призначають організаційним референтом повіту до якого входили Бібрський , Рогатинський і Ходорівський адміністративні райони. У 1944 році керівництво ОУН доручає йому очолити повітовий провід.

У складних умовах боротьби, яка постійно загострюється, важливу роль відігравала ідеологічна служба ОУН. Робота структури була спрямована на роз’яснення мети боротьби ОУН – УПА, особливості моменту, методів підступу ворога та  місцевих запроданців, показ радянсько-більшовицької брехні, виготовлення і розповсюдження підпільної літератури, ви шкільна робота,  проведення мітингів, підготовки пропагандистів для роз’яснення ідей  українського визвольного Руху тощо.

На початку   1946 року керівництво ОУН скеровує «Крилатого» у Золочівську округу керівником пропаганди, вага якої зростала у змінених умовах боротьби.

На той час до Золочівської територіальної округи ОУН належали адміністративні райони: Золочівський, Глинянський, Бродівський, Олеський, Підкамінський, Пониковецький. Референт мав у своєму розпорядженні певний  штат підлеглих, які курували напрямками ідеологічної роботи ( осередки, їх склад  розбудовувались  в міру потреби).

У 1946, 1947 роках, як зазначалось вище, радянське керівництво вирішило провести вибори до рад  усіх рівнів – Верховної СРСР, УРСР та місцевих . Для західних областей України цим виборам надавали особливе значення. З одного боку вони мали засвідчити легітимність обраних владних структур, показати безповоротність  змін, підтримку «блоку комуністів та безпартійних» (відсоток підтримки був відомий наперед – 99 та ще якісь там соті процента). Що, що, а більшовицька виборна технологія діяла безвідмовно) .

Отже, референтури пропаганди на цьому етапі, поряд з іншими завданнями, мали багато роботи по проведенню роз’яснювальної роботи серед галичан, особливо селян, щодо очікуваних виборів: усне роз’яснення моменту і перспективи, контрпропаганда на основі показу більшовицької лжедемократії, виготовлення і розповсюдження летючок на актуальні теми дня, різноманітної націоналістичної літератури, звернень проводу ОУН, УГВР до українців, солдат радянської армії різних національностей, пригнічених більшовиками, до народів світу та їх урядів, тощо.

15 січня 1945 року ЦК КП(б)У прийняв спеціальну постанову «Про посилення боротьби з українсько-німецькими націоналістами в західних областях України». В цьому дусі на початку січня 1945 р. заступник голови РНК і нарком закордонних справ УРСР Д. Мануільський, виступаючи, на з’їзді вчителів західних областей, закликав їх  активніше боротись з оунівським підпіллям і словом, і прикладом. Цей виступ був надрукований у львівській пресі. Організовувались районні газети, які рупором більшовицької «правди» поливали помиями борців за самостійну Україну. Після січневої партпостанови у західні області відрядили багатьох відомих  діячів української культури для проведення антибандерівської пропаганди. У Перемишлянський район Львівської області, наприклад, прибули М. Рильський, В. Сосюра, О. Вишня та ін. Цим агітаторам було доручено паплюжити на чім світ стоїть «запроданців українського народу», загнаних у «самостійні дірки», посібників імперіалізму тощо.

На всі ці більшовицькі  ідеологічно-пропагандиські стрілки треба було оперативно і вміло реагувати контраргументами.

Ще літом 1946 року  була завчасу приготовлена криївка для очільника Золочівської референтури пропаганди між селами Долішня і Горішня Гавареччина, недалеко с. Білого Каменя, на той час Олеського району. Головна команда УПА та провід ОУН в умовах зміненої тактики боротьби  приділяли величезну увагу будівництву замаскованих сховищ для своїх людей – бункерів і криївок. Різниця між ними полягала в тому, що бункери давали змогу активної оборони, а криївки були здатні лише на пасивну відсіч. Влаштування бункерів і криївок перетворилось в ОУН – УПА у спавжнє мистецтво. Будівельники прекрасно розуміли, що ціна помилки є одна – людське життя. Бункери і криївки розташовувались у лісі, полі, хатах, коморах, криницях, цвинтарях, під піччю, гноївками, вбиральнями і т. д. (Юрій Киричук цит. праця С. 185)

В одне із таких «помешкань» на зимовий період з 2 листопада 1946 року перебрався Іван Керницький – «Крилатий». Криївка булла розрахована на трьох осіб. З «Крилатим» у схроні знаходилась дружина Анна, яка була зв'язковою і друкаркою.Третім був повстанець Кліщ Степан, 1922 року народження із Білого Каменя. Псевдо – «Сірко», він виконував функції охоронця.

      На кожний ідеологічно-пропагандиський більшовицький випад «Крилатий» готував контраргументований матеріал. Підготовлені пропагандиські речі друкувались на машинці.Вона  на час прибуття «Крилатого» у криївку була  уже там. Окрім друкованих,  готувались і рукописні варіанти під копірку. На машинці друкував сам «Крилатий», а з часом і Анна, коли освоїла техніку друкування. Були випадки, коли матеріалу до виходу  було багато, до роботи  долучався  і районний провідник Олещини, псевдо «Мазепа». Він же забезпечував папером та калькою.

         На допиті в Олеську 18.02.1947 рокуАнна, дружина «Крилатого», підтвердила, що за ніч перед виборами було надруковано 600 противиборчих листівок. (Архів СБ України у Львівській області, спава № 4614)  (Частину пропагандиських матеріалів «Крилатий» не втиг знищити при спробі  його затримання і вони були вилучені «спецами» Олеського МГБ). Підготовлені пропагандиські матеріали збирали зв'язкові, які періодично приходили з цією метою, їх розповсюджували на окрузі. Ці хлопці приносили також продукти харчування. Це були Лабунський (псевдо «Явір») і Баландюк (псевдо «Медвідь»). Останній раз вони заходили до схрону за два дні до наскоку на криївку емгебістів.

Вісімнадцятий день лютого мешканці криївки ропочали як звичайно: помились, поснідали і приступили до щоденних занять і обов'язків. Через якийсь час почулись знадвору звуки, які не характерні для зимового лісу. «Крилатий» зрозумів – добрались і до нього. Віддав відповідні розпорядження щодо зустрічі «гостей», а сам почав відбирати документи, які треба було знищити. Спробував палити…

18 лютого 1947 р., після завершення чекістсько-військової операції, її керівними учасниками був складений , як заведено, відповідний акт. Передаю його зміст у перекладі з російської в скороченому варіанті: «Олеським райвідділом МГБ 17.02 був розроблений план чекістсько- військової операції по ліквідації схрону, який знаходився у лісі західної околиці села «Гаваретча».(так у тексті – Т. Ш.). Отже, опричники із спецслужб уже наперед знали, де криївка «Крилатого» (Хтось продав?). Продовжую скорочений виклад  акту «Ліквідація відбулася наступним чином. 11.30 був оточений схрон, який був добре замаскований. Після виявлення схрону бандитам було запропоновано здатися, на що вони дали згоду. Першим із схрону вийшов бандит Кліщ Степан Кирилович, 1922 року народження із Білого Каменя Олеського району, псевдо «Сірко», другою вийшла жінка, яка назвалась Керницькою Анною Йосипівною, уродженкою села Підмонастирка (так у тексті – Т. Ш.) Бібрецького району, дружина бандита Кринецького ( так у тексті – Т. Ш. ) Івана Михайловича, по псевдоніму «Крилатий»…

Не дивлячись на ряд попереджувань та посилку його дружини в схрон, він не здався і почав палити документи, потім у схрон була  кинута граната   (димова – Т. Ш,). В результаті цього бандит був  поранений і застрілився. Вбитий бандит виявився уродженцем села Підмонастирян (так у тексті – Т. Ш.), який в ОУН займав пост політкерівника».

Операцію по знищеню криївки проводили за участю оперуповноваженого Олеського МГБ мол. лейтенанта Глушкова, ком. взводу 3-го спецбатальйону військ МГБ мол. лейтенанта Москаленка, сержанта Сердцева. У взводі Москаленка було 12 бійців.

В акті були зазначені трофеї:

  1. Автомат руский і 60 штук патронів до нього(так у тексті – Т. Ш.)
  2. Автомат німецький і 4 диски патронів.
  3. Револьвер системи «Наган»  - 1
  4. Пістолет «Вальтер» - 1
  5. Пишуча машинка з малою кареткою – 1
  6. «ОУН» література
  7. Грошей в сумі 20844 крб. радянської валюти.

Майор Кудряшов, начальник Олдеського РВ  МГБ поставив резолюцію -  «верно».

… Відсутність достатньої кількості кисню не давала можливості «Крилатому» знищити вогнем документи. Він запропонував охорнцеві і дружині здатися, відкрити люк для доступу повітря. Обоє вийшли по черзі, «Крилатий» палив папери. Опери добре знали, хто в криївці, їм було дано завдання взятии його живим. Тому пропонували декілька разів здатися, посилали в криївку дружину, щоб вона вмовила чоловіка вийти. «Крилатий» попрощався з дружиною, а потім … пролунав постріл із «Вальтера». Провідник виконав присягу: «або загинеш у боротьбі…».

Затриманих Анну, дружину «Крилатого» і охоронця Кліща посадили на сани, туди ж  поклали тіло мертвого окружного референта «Крилатого». Дружина і чоловік їхали разом востаннє. Усіх відвезли до Олеська.

Минуло 70 років. Герої не вмирають, допоки живее про них пам'ять.

15.11.2017                                                                         Т. Шах,

                                                                                          член УВАН у Канаді